Перейти до вмісту

Путінські ігри. Українська прем'єра на Docudays UA

Матеріал з Вікіновин — вільних новин.

24 березня 2014

Вид на Олімпійське містечко з однойменної залізничної платформи

У позаконкурсній програмі Ідеорупція міжнародного фестивалю Docudays, який цими днями проходить у столиці України, відбулась українська прем'єра документального фільму Путінські ігри спільного виробництва Австрії, Ізраїлю та Німеччини.

Фільм Алєксандра Ґентелєва, робота над яким була завершена 2013 року, дає розгорнуту картину корупції та злочинів проти власності на тлі підготовки Сочі до проведення Олімпіади та Паралімпіади 2014. Ці зимові змагання на субтропічному курорті визнані найдорожчими серед подібних заходів і, як у РФ, так і за її межами, «путінські ігри» пов'язують із безпрецендентними за обсягом фінансовими зловживаннями[1]. Наприклад, в опис фільму ввійшла цитата Бориса Нємцова: «Одна лише дорога з Адлера на Красну Поляну могла бути викладена з чорної ікри або листів золота при вартості 150 млн дол. за 1 км.»

Режисер фільму, громадянин Ізраїлю, що родом із Махачкали і навчався у Ленінграді, відомий роботами присвяченими російській кримінальній та політичній еліті: Злет і падіння російських олігархів (2005), Злодії в законі (2010) та ін. Як сам пан Алєксандр зазначив у спілкуванні з залою, початковий сценарій фільму не передбачав серйозності, мав у комічних замальовках показати фарс і божевілля влади, що намітила проведення зимових змагань у субтропіках.

Однак спілкування з жителями Імеретинської долини, яких примусово відселяли з земель для майбутніх олімпійських об'єктів, з активістами правозахисних організацій та екологами, місцевими підприємцями, що втратили свій бізнес, з підрядниками, змушеними платити хабарі-«відкати», з чиновниками і з противниками путінського свавілля в Російській Федерації, очевидно, вплинули на задум.

Інтерв'ю, аналітика та документальні зйомки демонструють відчутну екологічну загрозу, що несуть непродумані дії будівничих. Зокрема, річка Мзимта навантажена стоками з курортів, залізничною та авто-дорогами, що пролягають уздовж її русла, була джерелом питної води та риболовлі місцевих жителів і тепер це поставлене під загрозу. Для туристів непевними є не лише сніговий покрив, чутливий до змін погоди[2], але й ґрунт на схилах, що через високу вологість і інженерні помилки загрожує зсувами та обвалами на декількох об'єктах інфраструктури (гірських дорогах, комплексі трамплінів). Сама Імеретинська долина, яка ще за царських часів отримала статус заповідника завдяки величезній кількості рідкісних видів, ущент «перелопачена» олімпійським будівництвом, а висадка дерев у непридатні ґрунти виглядає жалюгідною: їх закріплюють розтяжками, що іноді не допомагають проти вітру. Деякі з найгостріших проблем були визнані місцевим та федеральним керівництвом, а також обговорені на рівні ООН. Проте загалом, як йдеться у кінорозповіді природа принесена в жертву бізнесу, а природозахисники зазнають утисків і переслідувань[3].

Ще численнішими є факти фінансових зловживань. Коментарі, отримані від експертів Transparency International, Бориса Нємцова, Гаррі Каспарова, дозволяють уявити масштаби крадіжок на тлі балаканини чиновників про «Сочі — місто для людей», та «всеросійське значення підготовки до Олімпіади». Крім прямих розкрадань під час підготовки, викликає занепокоєння подальша доля коштовних приморських земель відчужених у місцевого населення під численні будівництва. Гаррі Каспаров у своєму інтерв'ю записаному для фільму висловив думку, що ці території з часом будуть приватизовані наближеними до Путіна олігархами.

На питання кореспондента Вікіновин про поширені порівняння путінських ігор і олімпіади Гітлера Алєксандр Ґентелєв відповів наступне:

Я розумію, як вам болить, я сам із маленької країни, якій постійно загрожують окупацією. Я звертаюся зараз до своїх українських друзів, які сидять тут у залі. Один розумний чоловік колись сказав, що не можна бути диктатором на 90%. Путін не є диктатором. Якщо хоча б на якийсь відсоток він не є таким, то не є диктатором взагалі. Та Олімпіада, що зробив Путін у Сочі, була не для величі Росії. Вона була проведена банально для розпилу, ви розумієте, для грабунку…

Декілька глядачів, задаючи питання, висловлювали надію на можливий показ фільму на телебаченні, і отримали відповідь, що це залежить від наполегливості менеджерів телеканалів, а сам творчий колектив схвально ставиться до поширення створеного ними продукту. «Для нас не йдеться суто про гроші» — декілька разів повторила продюсер фільму.

Спілкування з Алєксандром Ґентелєвим продовжувалось довго після його сходження зі сцени. В перші хвилини по завершенню показу його картини він знімав на камеру овацію, що влаштувала йому київська публіка, та подякував їй як «найдобрішій» і такій, що розуміла і реагувала на всі жарти в його непростому документальному фільмі.


Примітки

[ред.]


Авторський репортаж
Це власний репортаж нашого репортера. Дивіться сторінку обговорення для детальної інформації.

Посилання

[ред.]