В галузі культури запроваджено контрактну форми роботи

29 грудня 2021: Презентація книги Сергія Мартинюка: "Пишаюсь, що я Українець, або Лелеки рідним гніздам не зраджують"
1 вересня 2021: Презентація книги Сергія Мартинюка «Маю честь бути Українцем»
13 жовтня 2020: Після довгої перерви відкрився для відвідувачів Кременчуцький краєзнавчий музей
24 серпня 2018: У Києві розпочалась робота восьмої Вікіконференції
25 серпня 2017: У Херсоні розпочалася Вікіконференція
3 липня 2017: У Харкові поставили «Мазепу» українською
30 червня 2017: В галузі культури запроваджено контрактну форми роботи
30 червня 2017: Житомир святкує ювілей Ріхтера
30 червня 2017: Загинув Кузьма Скрябін
30 червня 2017: Переможниця конкурсу «Євробачення-2004» Руслана про свій шлях співачки, представника модельних компаній, політика і про джерела натхнення
30 червня 2017: Фальсифікації на інавгураційному концерті
30 червня 2017: Українці святкують День кіно
30 червня 2017: У Львові відкрилася виставка робіт людей з психічними розладами
30 червня 2017: Благодійний марафон на підтримку Будинку творчості композиторів відбувся у Ворзелі
30 червня 2017: Новини від гурту "Океан Ельзи"
31 травня 2017: Прес-конференція з нагоди музичного марафону пам’яті Василя Сліпака
26 травня 2017: В Україні буде показано мюзикл про співачку Квітку Цісик
25 травня 2017: Прес-конференція творців фільму «MYTH / МІФ»

Президент України підписав законопроект 2669-д, що передбачає переведення на контрактну основу всіх без винятку працівників культури. Відповідне повідомлення з'явилося на сайті Верховної ради України 19 лютого 2016.

Ініціатором законопроекту є депутат від «Самопомочі» Ірина Подоляк. Ще на етапі підготовки законопроект викликав негативну реакцію митців. Митці звертали увагу на те, що примусовий перехід творчих працівників, що працюють на умовах колективних трудових договорів, на строкові контракти — є погіршенням умов праці та звуженням прав та свобод громадян України і суперечить чинному українському законодавству і низці міжнародних актів, зокрема:

Конституції України (ст.. 43, згідно з тлумаченням Конституційного суду України від 09.07.1998 № 12-рп/98),
Кодексу законів про працю (ст. 1, 9),
Конвенції Міжнародної організації праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця,
Рекомендації МОП № 166 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця,
Директиві Ради 1991/383/ЄЕС від 25 червня 1991 року.
Директиві Ради 1999/70/ЄС від 28 червня 1999 року,

З відповідною інформацією до Законодавчого органу звертались, зокрема:

На суперечність чинному законодавству і європейським конвенціям вказувало й Головне управління. Зокрема, у висновку зазначається:

«подібний підхід до реалізації заходів, пов'язаних з автоматичним „припиненням безстрокового трудового договору“ у зв'язку з набранням чинності цим Законом, на нашу думку, не враховує усталені європейські стандарти дотримання прав людини при здійсненні люстраційних заходів. Так, практика Європейського суду з прав людини у дотичних до процесу люстрації справах (йшлося про порушення положень статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: 6 — право на справедливий суд; 8 — право на повагу до приватного і сімейного життя; 14 — заборона дискримінації; статті 3 Першого протоколу — право на вільні вибори) свідчить, що критично важливим для збереження правового призначення люстраційних заходів є відповідність механізму люстрації критеріям, розробленим Парламентською Асамблеєю Ради Європи.».

З критикою проекту виступали також керівники національних колективів — Анатолій Авдієвський (хор ім. Верьовки), Мирослав Вантух (ансамбль танцю ім. П.Вірського), Михайло Резнікович (Національний театр імені Лесі Українки). Вони наголошували на неприпустимості переваги директора над художнім керівником, неприпустимості обмеження строку керівництва лише двома термінами, а також і на проблемах, з якими стикнуться працівники творчої галузі: «...на відміну від Заходу, ми не маємо тих соціальних гарантій для працівників галузі, які є там. На сьогоднішній день заробітна платня у нас не дає можливості зробити серйозні заощадження, що дозволили б звільненій людині деякий час протриматися, а переїхати у пошуках нового місця роботи в інше місто в нашій країні майже неможливо…»

Втім, народні депутати проігнорували і зауваження громадськості та Головного управління і 28 січня 2016 закон було прийнято в другому читанні та в цілому. "За" проголосували 240 депутатів.

Після ухвалення законопроекту в другому читанні музиканти звернулися до Президента України з проханням ветувати закон, як такий, що погіршує умови праці й суперечить чинному законодавству. Зокрема, більше 600 підписів зібрали музиканти Київського національного академічного театру оперети, Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України, Київського академічного молодого театру, Київського муніципального академічного театру опери та балету для дітей і юнацтва, Академічного симфонічного оркестру симфонічного оркестру Національної філармонії України, Національного духового оркестру України, Державного естраднро-симфонічного оркестру тощо. Аналогічний лист написала і профспілкова організація Національної опери України.

Але Президент України не звернув уваги на звернення мистецької громадськості, і 19 лютого 2016 підписав закон.

Джерела[ред.]