Презентація книги «Людяність у нелюдяний час»

20 листопада 2013

19 у Львові і 20 листопада в Києві відбулась презентація очікуваної книги «Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору. 1932-33», в якій оповідані спогади тих, хто був порятований під час Голодомору або зберіг пам'ять про подібні історії. Слід зазначити, що ці матеріали доступні з листопада 2012 в українській Вікіпедії, в Списку рятівників людей від Голодомору в Україні 1932—1933.

Київська презентація відбулась у рамках відзначення 80-ої річниці трагедії, в книгарні Є на вулиці Лисенка. Вели бесіду Тетяна Шептицька, історик та упорядник книги Володимир Тиліщак, представник діаспори Стефан Романів.

Наголошувалось на унікальності цього збірника. Дослідження трагедії українського народу зазвичай зосереджені на скорботних сторінках: встановлювалася хронологія злочину, імена жертв, особи винуватців. Збірник презентований у ці дні показує вкрай необхідну, світлу сторону тих подій. А саме, називає тих, хто всупереч волі тоталітарного сталінського режиму рятував українців від голодної смерті.

Людяність у той час проявлялася в простому: нагодувати нужденних і зберегти людям їжу, необхідну для їх виживання. Деякі герої спогадів, директори колгоспів і активісти, що усвідомили цілі й наслідки грабування українського села та почали допомагати страждальцям, дорого заплатили за "зрив плану хлібозаготівлі".

Декілька разів учасники проводили паралелі з інститутом праведників світу, однак упорядники книги «Людяність у нелюдяний час» вживали для позначення своїх героїв слово "доброчинці". Володимир Тиліщак, між іншим, згадав про пам'ятник та дві пам'ятні дошки директорам колгоспів, що з ризиком для життя рятували односельців від голоду.

Ось, наприклад, свідчення А.В. Чорної, А.І. Пелішенко, К.П. Білан про Ксенофонта Григоровича Смутка (1901 р.н.), голову колгоспу в селі Мала Кужелівка Дунаєвецького району Хмельницької області:

В 1932 році майже весь зібраний урожай з колгоспу забрали в рахунок хлібозаготівлі. Після цього Ксенофонт Григорович зібрав правління колгоспу та вніс питання про боротьбу з голодом. Члени правління одноголосно проголосували за пропозицію голови: роздати людям зерно (так званий "мірчук"), що залишилося у млині після помолу та мало вивозитися на станцію Дунаївці згідно з планом хлібозаготівель. Цей вчинок врятував село (більше тисячі жителів) від голодної смерті. За видачу "мірчука" Смутка засудили до позбавлення волі терміном на 5 років.

Слід зазначити, що книга не є науковим дослідженням, адже в збірник увійшли свідчення, спогади та родинні перекази і зовсім небагато цих історій мають незалежні підтвердження. В подальшій дискусії промовці зачіпали різні теми.

Зокрема, учасники бесіди засвідчили повагу й вдячність українській діаспорі за її багаторічні зусилля в досягненні міжнародного визнання Голодомору геноцидом українського народу. Відповідаючи на питання про перешкоди цьому процесу, Стефан Романів наголосив на двох факторах: непевна позиція українських можновладців і дипломатичний шантаж з боку Російської Федерації.

Джерела

• Ірина Рева. «“Людяність у нелюдяний час”. 20-го листопада у Києві презентація книги про доброчинців у часи Голодомору». Анонс події на сайті maidanua.org, 18 листопада 2013
• {{{автор}}}. «Людяність у нелюдяний час». Анотація на сайті Центру досліджень визвольного руху, 2013

Див. також

Авторський репортаж
Це власний репортаж нашого репортера. Дивіться сторінку обговорення для детальної інформації.