Презентація книги «Людяність у нелюдяний час»

Матеріал з Вікіновин — вільних новин.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

20 листопада 2013

Інші новини України
Місцерозташування України

Карта, що показує місце розташування України

Також завітайте на портал «Україна»
Україна
Holodomor icon.svg

19 у Львові і 20 листопада в Києві відбулась презентація очікуваної книги «Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору. 1932-33», в якій оповідані спогади тих, хто був порятований під час Голодомору або зберіг пам'ять про подібні історії. Слід зазначити, що ці матеріали доступні з листопада 2012 в українській Вікіпедії, в Списку рятівників людей від Голодомору в Україні 1932—1933.

Київська презентація відбулась у рамках відзначення 80-ої річниці трагедії, в книгарні Є на вулиці Лисенка. Вели бесіду Тетяна Шептицька, історик та упорядник книги Володимир Тиліщак, представник діаспори Стефан Романів.

Наголошувалось на унікальності цього збірника. Дослідження трагедії українського народу зазвичай зосереджені на скорботних сторінках: встановлювалася хронологія злочину, імена жертв, особи винуватців. Збірник презентований у ці дні показує вкрай необхідну, світлу сторону тих подій. А саме, називає тих, хто всупереч волі тоталітарного сталінського режиму рятував українців від голодної смерті.

Людяність у той час проявлялася в простому: нагодувати нужденних і зберегти людям їжу, необхідну для їх виживання. Деякі герої спогадів, директори колгоспів і активісти, що усвідомили цілі й наслідки грабування українського села та почали допомагати страждальцям, дорого заплатили за "зрив плану хлібозаготівлі".

Декілька разів учасники проводили паралелі з інститутом праведників світу, однак упорядники книги «Людяність у нелюдяний час» вживали для позначення своїх героїв слово "доброчинці". Володимир Тиліщак, між іншим, згадав про пам'ятник та дві пам'ятні дошки директорам колгоспів, що з ризиком для життя рятували односельців від голоду.

Ось, наприклад, свідчення А.В. Чорної, А.І. Пелішенко, К.П. Білан про Ксенофонта Григоровича Смутка (1901 р.н.), голову колгоспу в селі Мала Кужелівка Дунаєвецького району Хмельницької області:

В 1932 році майже весь зібраний урожай з колгоспу забрали в рахунок хлібозаготівлі. Після цього Ксенофонт Григорович зібрав правління колгоспу та вніс питання про боротьбу з голодом. Члени правління одноголосно проголосували за пропозицію голови: роздати людям зерно (так званий "мірчук"), що залишилося у млині після помолу та мало вивозитися на станцію Дунаївці згідно з планом хлібозаготівель. Цей вчинок врятував село (більше тисячі жителів) від голодної смерті. За видачу "мірчука" Смутка засудили до позбавлення волі терміном на 5 років.

Слід зазначити, що книга не є науковим дослідженням, адже в збірник увійшли свідчення, спогади та родинні перекази і зовсім небагато цих історій мають незалежні підтвердження. В подальшій дискусії промовці зачіпали різні теми.

Зокрема, учасники бесіди засвідчили повагу й вдячність українській діаспорі за її багаторічні зусилля в досягненні міжнародного визнання Голодомору геноцидом українського народу. Відповідаючи на питання про перешкоди цьому процесу, Стефан Романів наголосив на двох факторах: непевна позиція українських можновладців і дипломатичний шантаж з боку Російської Федерації.

Джерела[ред.]

Див. також[ред.]


Авторський репортаж
Це власний репортаж нашого репортера. Дивіться сторінку обговорення для детальної інформації.