Перший український наносупутник уже на орбіті
26 червня 2014
- 17 лютого 2025: Стартував фотоконкурс «Вікі любить Землю». За першу добу завантажено більше 300 світлин
- 17 лютого 2025: Рішення суду: Перелік об'єктів культурної спадщини має бути відкритим
- 17 лютого 2025: Пісні Ганни Колесник-Ратушної зазвучать зі сторінок Вікіпедії
- 17 лютого 2025: Першого вересня в Україні стартує найбільший світовий фотоконкурс!
- 17 лютого 2025: Перший український наносупутник уже на орбіті
- 17 лютого 2025: Переможців фотоконкурсу «Вікі любить Землю» буде оголошено 12 липня
- 17 лютого 2025: Національний екологічний центр України опублікував довідник «Природно-заповідний фонд Київської області» під вільною ліцензією
- 17 лютого 2025: Нагороджено переможців конкурсу «Вікі любить Землю»
- 2 липня 2025: В Укрінформі повідомили про презентацію книги Миколи Литвина «Від революції до війни (2014-2025)»
- 28 червня 2025: Розпочався тридцятий рік історії України з власною Конституцією
- 28 червня 2025: Пасхальний концерт у Полтаві
- 28 червня 2025: З Днем вишиванки, Україно — днем головного оберегу нашої держави
- 28 червня 2025: Завершення навчального року не зовсім звичайних студентів у Полтаві
- 28 червня 2025: Весняні квіти півонії в Полтаві — мистецтво, натхнення і молодість душі
- 28 червня 2025: Видатній полтавець, художник та громадській діяч, борець за прийняття нової Конституції України О. І. Келим
- 11 квітня 2025: Мистецьки мости з Європою
У НТУУ «КПІ» розроблено наносупутник «PolyITAN-1» формату «Сubesat» (Кубсат) масою приблизно 1 кг і розмірами 10х10х10 см. У ніч проти 20 червня його виведено на навколоземну орбіту.
Створила супутник група молодих науковців та інженерів теплоенергетичного і радіотехнічного факультетів, факультету електроніки, а також Інституту телекомунікаційних систем НТУУ «КПІ» під керівництвом кандидата технічних наук Бориса Рассамакіна. У складі групи розробників — член ГО «Вікімедіа Україна» Євген Коваленко.
«PolyITAN-1» складається з чотирьох модулів-підсистем: модуля енергозабезпечення, модуля радіолінії, модуля управління і модуля корисного навантаження.
Усі модулі, розроблені при створенні цього апарату, можуть бути використані для цілої серії інших супутників.
За словами проректора НТУУ «КПІ» з наукової роботи академіка НАН України Михайла Ільченка, метою запуску супутника «PolyITAN-1» є відпрацювання технологічних режимів польоту; створення та дослідження сонячних датчиків для малих космічних апаратів.
Крім того — перевірка енергетики розроблених в університеті сонячних джерел живлення; адаптація до умов космосу і вдосконалення для майбутніх польотів цифрових каналів передачі інформації із супутника на Землю та команд управління ним; дослідження впливу космічного простору на роботу електронних підсистем супутника; дослідження функціонування систем GPS оригінальної конструкції.
Для відстеження польоту космічного апарату і проведення запланованих досліджень в університеті створено центр з необхідним випробувальним обладнанням.
Результати, отримані в процесі польоту, молоді дослідники використовуватимуть у тому числі й при проектуванні нових конструкцій малих супутників, створення яких передбачено угодами, укладеними НТУУ «КПІ» з іншими університетами.
Власне, цей запуск також здійснено у рамках міжнародної співпраці КПІ з університетами інших країн: після презентації інженерної моделі наносупутника в Інституті імені Калмана (Бельгія) київських політехніків було запрошено до участі в Міжнародному проекті QB50, в якому брали участь ще кілька десятків університетів.
Тож 19 червня в космос стартували 33 супутники, створені вченими 17 країн світу, і серед них — платформа з пусковими контейнерами QuadPack, розробленими фірмою ISIS (м. Делфт, Нідерланди), в яких містилися університетські мікросупутники.
Наносупутник НТУУ «КПІ» «PolyITAN-1» був розмішений разом із супутниками з Аргентини, Бельгії, Бразилії, Данії, Ізраїлю, Сінгапуру та США.
Вивела в космос всі ці апарати ракета-носій «Дніпро» з пускової бази «Ясний» (Оренбурзька область, Росія) о 23 годині 11 хвилин за місцевим часом.
За 16 хвилин після старту всі вони успішно відійшли від третьої ступені і вийшли на задані орбіти.
Наносупутники — це клас малих штучних супутників Землі, створення яких стало можливим завдяки розвитку мікромініатюризації та нанотехнологій.
Нині вони все частіше використовуються для різноманітних космічних досліджень.