Перейти до вмісту

Українсько-польська різанина

Матеріал з Вікіновин — вільних новин.

Скандальна історія зі спорудженням у Варшаві пам’ятника жертвам ОУН-УПА отримала сенсаційне продовження.

Після резонансу довкола наміру спорудити пам’ятник і стосовно його проекту (“Газета” вже писала про це в лютому) з’ясувалося, що міф, який живив міжнаціональну ворожнечу, – фікція. Це довели польські науковці Ада Рутковська та Даріуш Стола на сторінках газети Rzeczpospolita.

Rzeczpospolita з’ясувала справжню історію фотографії, яка є ледь не найпопулярнішим підтвердженням звірств українців проти поляків. Виявляється, українці не мають нічого спільного із цим злочином. Фото походить не із сорокових, а з двадцятих років минулого століття, його зробили слідчі, і на ньому зображені не польські діти, а циганські. Що більше, фотографій із місця події є декілька, і всіх їх свого часу опублікували разом із справжньою історією злочину, який стався 1923 року. Косі лінії на широковідомій фотографії “звірств УПА”, які вважають колючим дротом, насправді є просто дефектом негатива або ж згинами оригінальної фотографії – на інших світлинах, які знайшов польський часопис, жодних ліній чи колючого дроту немає.

“Це сталося вночі проти 12 грудня 1923 року, – стверджують автори газети Rzeczpospolita. – Чотири жертви – це циганські діти, а вбивцею була їхня божевільна мати, 32-річна М.Д. Цю подію докладно описано в публікаціях із судової медицини 1928 року (очевидно, і в тогочасній пресі)”.

Уперше фото опублікували у статті “Маніакально-депресивний психоз у судово-психіатричній казуїстиці” авторства Вітольда Люнєвського, директора відповідного закладу у Творках. Стаття з’явилася в психіатричному щорічнику "Rocznik Psychiatryczny". Подію з ілюстрацією описано і в “Підручнику із судової медицини для студентів і лікарів”, який видав професор Віктор Гриво-Домбровський 1948 року.

“Це, власне, доконаний факт, що вбивцею дітей була їхня матір, – наголошує "Rzeczpospolita". – Нещасна жінка вбила чотирьох дітей у розпачі після арешту чоловіка та розпаду циганського табору, в якому вона жила, з переконання, що їм загрожує неминуча голодна смерть. Наступного дня вона зголосилася до поліції”.

http://www.rzeczpospolita.pl/news.rol?newsId=1680