Саймон Лічен поділився з Вікіновинами своїми міркуваннями щодо Паралімпіади

16 листопада 2013

Редакторка англомовних Вікіновин LauraHale продовжила серію інтерв'ю, присвячену Паралімпіаді 2014 в Сочі. Пропонуємо переклад її діалогу з Саймоном Ліченом (Simon Ličen), дослідником і викладачем Університету в Вашингтоні. Хоча темою розмови стало ставлення американського суспільства та ЗМІ до спортивних змагань осіб з обмеженими можливостями, сказане є актуальним та зрозумілим і з огляду на українські реалії.

Асистент-професор у галузях лідерства в освіті, досліджень спорту і освітньої/консультаційної психології ^[1], Саймон Лічен недавно долучився до Програми Спортивного Менеджменту задля розвитку досліджень у галузі спортивних медіа, комунікацій, та змісту освіти. Словенець за походженням, він був Директором з комунікацій і роботи зі ЗМІ одного з WTA-турів, та членом Словенської національної комісії UNESCO. Також він менеджер національної збірної Словенії з баскетболу на візках.

Вікіновини: Чому, на вашу думку, Паралімпійський рух США настільки менш помітний, в порівнянні з іншими країнами, як-то Австралія, Об'єднане Королівство чи навіть Канада?

Саймон Лічен: Спорт у Сполучених Штатах значною мірою відображає стан справ у суспільстві. Він проявляє споживацтво та переконання, що успіх завжди приходить до людей, які на нього заслуговують своїми здібностями, наполегливістю, підготовкою, і скоріше підкріплює, а не змінює існуючі переконання пов'язані з ґендерною, етнічною та національною належністю. Паралімпійський спорт привертає увагу до спортсменів, які зазвичай нею обділені, через небажання переважної більшості населення ідентифікувати себе з людьми, які обмежені в своїх фізичних можливостях. Інвалідність не заразна, проте зацікавлення чоловіка змаганнями неповносправних, може поставити під сумнів його маскулінність. Атлети з обмеженими фізичними можливостями кидають виклик актуальному стану справ ще й тим, що проявляють відданість, працелюбність і завзяття у зовсім інших ситуаціях, ніж то звично більшості шанувальників спорту.

Інші країни, включно зі згаданими в запитанні, більшою мірою соціально орієнтовані в усіх аспектах громадського життя. Не дивлячись навіть на менші законодавчі гарантії, ніж надані в Americans with Disabilities Act, багато суспільних інституцій, і ЗМІ в тому числі, відкритіші до таких форм інакшості.

ВН: Яким ви передбачаєте вплив на Паралімпійський рух того, що в Штатах уперше відбудуться телетрансляції Паралімпійських ігор?

Саймон Лічен: Цей вплив залежатиме від ряду моментів. Один з них — те, що права трансляції належать NBC. Вирішить корпорація транслювати Ігри в національному ефірі чи лиш на регіональному рівні? На основному каналі чи в одній із багатьох своїх кабельних мереж? Другий момент — час. Пам'ятайте про дев’ятигодинну різницю між Сочі та Нью-Йорком і дванадцятигодинну між Сочі і Західним узбережжям. Тож події дня наживо транслюватимуть глибоко вночі, а прайм-тайм події припадатимуть на ранній ранковий час у Штатах. Тож прямі трансляції Паралімпіади можуть виявитися менш приємною новиною, ніж то здається. Третій важливий момент це спосіб, у який подаватимуть змагання: чи залишаться на Паралімпіаду кращі коментатори NBC, відпрацювавши на Олімпіаді. Чи вони в той чи інший спосіб виділятимуть ці змагання у коментарях та анонсах? Чи скористаються вони нагодою просвітити глядачів у питаннях неповносправності та різноманіття? чи утримаються від спокуси проявів жалості, висвітлюючи ці захопливі спортивні змагання? Я вважаю це величезним шансом поліпшити якість спортивної журналістики в багатьох аспектах; але ми мусимо дочекатися завершення змагань, аби оцінити в якій мірі оглядачами будуть виправдані наші сподівання.

ВН: Якою буде роль ЗМІ в пропагуванні Паралімпіади? Чому медіа США так мало розказують про паралімпійський спорт у порівнянні з іншими змаганнями?

Саймон Лічен: Я не вважаю, що ЗМІ мають пропагувати будь-які спортивні події. Вважаю їх роллю інформування про них у справедливому співвідношенні. Не лише Паралімпійські ігри або ж загалом спорт неповносправних обділені увагою медіа; недавнє дослідження показує, що жіночій спорт займає лише 1.3%–1.6% ефіру теленовин. Ситуація значно краща під час Олімпійських ігор, коли головні події Олімпіади, що стосуються жіночого та чоловічого спорту, мають приблизно рівне медіа-охоплення. Поза тим, американські ЗМІ "покривають" лише чотири основні ліги чоловічого спорту, університетські ліги з американського футболу та баскетболу. Медіа приймають рішення про спортивні трансляції, виходячи з привабливості видовища та можливості спонсорських надходжень. Паралімпійські ігри складні для розуміння, їх учасникам важче співпереживати, адже там не так багато прикладів рішучих перемог і тривалих протистоянь — концепцій, що зрозумілі звичайному вболівальнику.

ВН: Як позначається на громадській думці про Паралімпійські ігри те, що в них беруть участь люди з обмеженими можливостями?

Саймон Лічен: На мою думку, громадськість США переважно байдужа до події в тій же мірі, як це проявлено в "увазі" медіа. Більшість людей просто не помічає Паралімпіаду. Вони можуть вітати свого медаліста, оскільки це укріпить їх віру в успішність, цілеспрямованість і перевагу Америки в світі. Але загалом публіка схильна оминати увагою спорт людей з обмеженими можливостями, адже середньостатистична здорова людина не бажає, щоб її представляв неповносправний, бо це означало б ототожнити себе з нею.

ВН: Чи сприяє, чи заважає розвиткові Паралімпійського руху той факт, що Олімпійський і Паралімпійський комітет США — це, по суті, єдина установа?

Саймон Лічен: В загальних рисах це становить і можливості, і ризик одночасно: це може означати і значний фінансовий, рекламний та медійний вплив, що приверне увагу до Паралімпійського руху, але ж і може витісняти в тінь адаптивний спорт^[2], аби догодити впливовим спонсорам. Я не настільки обізнаний зі справами Олімпійського комітету США в пропагуванні, підтримці та поширенні Паралімпійського руху, щоб оцінювати чи в вірному напрямку вони рухаються.

ВН: Які мають скластися умови в США, щоби паралімпійці отримали спонсорське фінансування, співставне з фінансуванням їх колег-олімпійців?

Саймон Лічен: Спортивне спонсорство надзвичайно чутливе до медіа-популярності окремих спортсменів. Атлети з обмеженими можливостями вже довели, що здатні гарантувати взаємовигідні відносини зі спонсорами; найкращим прикладом, мабуть, послужить Оскар Пісторіус, який був справжнім першопрохідцем до того, як усе втратив у зв'язку з нинішнім судовим розглядом. Це тим вірніше, якщо зауважити, що й не всі олімпійці на це здатні: олімпійський чемпіон у стрільбі з лука менш привабливий для реклами, ніж метальник спису, метальниця спису менш приваблива, ніж чоловік-спринтер, а ямайський спринтер менш привабливий, ніж елітний американський баскетболіст. Короткотривалі появи в медіа, які забезпечує Паралімпіада, навряд достатні для забезпечення значними контрактами спортсменів з обмеженими можливостями; спортсмен має користуватися постійною увагою ЗМІ, щоби забезпечити вигідний контракт. Аж поки паралімпійці доб'ються відповідної присутності в медіа, значне спонсорство їм недоступне.

ВН: Багато країн витрачають бюджетні кошти на підтримку своїх олімпійців та паралімпійців. Чи повинні США розглянути цю практику як можливість зробити популярнішим Паралімпійський рух, розширити можливості для неповносправних та наростити кількість паралімпійських медалей США?

Саймон Лічен: Акцентування на загальнокомандному рахунку медалей так і залишить Паралімпійські ігри осторонь загальної уваги! Рахунок медалей як спосіб утвердження переваги є характерним для американського професійного спорту і Паралімпіада ніколи не зможе обійти основні спортивні ліги в цьому змаганні. Ось чому в Паралімпійських іграх мова має йти про інше.

Зазвичай, країни надають державну підтримку найбільш вразливим групам населення, оскільки сильні здатні захистити свої інтереси наявними у них фінансовими та суспільними засобами. В цьому сенсі, Штати мають підтримати паралімпійців, задля популяризації та поширення спорту серед людей з обмеженими можливостями загалом. Люди з обмеженими можливостями належать до тих, хто має найбільше вигоди від спорту та фізичних активностей: як для здоров'я, так і для суспільного статусу; однак, також вони більш обмежені в цьому та часто потребують дорогого спеціалізованого спортивного обладнання. Суспільні кошти мали би спрямовуватися загалом на їх спортивну активність і федеральне фінансування паралімпійців безумовно стало б відмінним прикладом для громад. На жаль, боюся, що навіть найбільш прогресивні члени парламенту противилися б росту такого фінансування в нинішній складній для федерального бюджету ситуації.

Примітки[ред.]

↑ Візитівка Лічена на сайті Університету
↑ Формулювання інвалідний спорт найбільше вживане в Україні, навіть, у законодавстві та назвах громадських організацій. Однак, існують альтернативи цьому формулюванню, як-от: параспорт, спорт людей з обмеженими можливостями, спорт неповносправних (полонізм) або адаптивний спорт

Джерела[ред.]

Ця стаття є перекладом з іншомовної сторінки ВікіНовин 16 квітня 2013

[1] Візитівка Лічена на сайті Університету

[2] Формулювання інвалідний спорт найбільше вживане в Україні, навіть, у законодавстві та назвах громадських організацій. Однак, існують альтернативи цьому формулюванню, як-от: параспорт, спорт людей з обмеженими можливостями, спорт неповносправних (полонізм) або адаптивний спорт

[1]

[2]