Одинадцятий Docudays UA оголосив переможців

Матеріал з Вікіновин — вільних новин.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

28 березня 2014

Андрій Сайчук та Наталія Гуменюк
Фото: Antanana.

27 березня 2014 відбулася урочиста церемонія нагородження переможців XI Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини «Docudays UA» у Червоній залі Київському Будинку кіно. Ведучими церемонії були журналісти Громадського Андрій Сайчук та Наталія Гуменюк. Церемонія розпочалася зі згадки партнерів та спонсорів. На сцену запросили символ цьогорічного фестивалю, хлопця, фотографія якого була на фестивальних постерах — Нікіту Міхалко[1]. Він отримав пам'ятні призи, зокрема — власну фотографію з майдану Незалежності, зроблену вранці 19 лютого після ночі штурму. Головною пам'ятною (і символічною) нагородою цьогорічного фестивалю стала бруківка із Майдану.

У конкурсній програмі змагалося 36 стрічок. Нагородження переможців розпочалося із вручення призу глядацьких симпатій. Гроші на цей приз було зібрано завдяки сувенірній крамничці фестивалю. Таким чином фільм «Йоанна» режисерки Анети Копач (Польща) отримав грошову винагороду 15 660 грн. Сама режисерка не змогла бути присутня на церемонії, зал мав змогу почути її промову через скайп-включення. Студентське журі нагородило фільм «Далекобійник і лис» режисера Араша Лахуті (Іран, 2013) «за оптимістичну історію: захоплення довжиною в життя».

Фоторепортаж[ред.]

Приз глядацьких симпатій та студентське журі[ред.]

DOCU/Коротко[ред.]

Журі відділення DOCU/Коротко — Андрій Загданський (Україна), Вікторія Бєлопольська (Росія), Стефані Ламорре (Франція) — обрало переможцем стрічку «Лізо, ходи додому» режисерки Оксани Бурої (Литва, Естонія, 2012). Фільм отримав нагороду «за поетичну чуттєвість і повагу до людських таємниць». Особливо відзначили журі роботу Анети Копач «Йоанна» — за «здатність кінематографіста наближатися, водночас зберігаючи дистанцію», та «Мама» Лідії Шейніної (Росія, 2013) — за «вміння кінематографіста знайти у замкненому просторі однієї квартири „те, від чого тьохкає серце“».

DOCU/Право[ред.]

У відділенні DOCU/Право перемога була присуджена фільму «Материнська мрія» режисерки Валері Ґуденус (Швейцарія, 2013). Робота була нагороджена «за глибоко особисте, проникливе та художнє відображення контраверсійної та соціально важливої правозахисної проблеми, яка стосується долі жінок та дітей у всьому світі». Першу особливу відзнаку отримала стрічка «Зона без вогню: Убивчі поля Шрі-Ланки» режисера Каллем Макрей (Велика Британія, 2013) «за потужне використання відеоадвокації у всесвітній кампанії з формування громадської думки про масові вбивства цивільних представників тамільської меншини у Шрі-Ланці». Другої відзнаки удостоївся фільм «Капітан і його пірат» режисера Енді Вольффа (Бельгія, Німеччина, 2012). Журі зазначило, що це відзнака «за виняткову хоробрість знімальної групи фільму та видатне відображення феномену міжнародного піратства у викладенні жертви та її наглядача».

DOCU/Життя[ред.]

Фільмом-переможцем відділення DOCU/Життя став «Останній лімузин» режисерки Дар'ї Хльосткіної (Росія, 2014). Журі відділення — Боріс Мітіч, Сімона Бауманн, Кріс Макдоналд — відзначили фільм «за благородне, співчутливе змалювання життя робітників державної фабрики, що загубились у реформах, але не в людяності». Спеціальні відзнаки було присуджено фільму «Присмерк» режисера Валентина Васяновича (Україна, 2014) та «Нічна робота» режисерів Девіда Редмона й Ешлі Сабіна (США, Канада, 2013). Перша робота — «за непересічне візуальне й емоційне змалювання людської стійкості, чуттєвості та незалежності», а друга — «за провокативне, нетипове й алегоричне відтворення праці у промисловій галузі та особистої свободи».

Премія від організаторів фестивалю[ред.]

Традиційний приз імені Андрія Матросова від організаторів фестивалю «Docudays UA» отримала стрічка «Щоденник подорожі» режисера Пьотра Стасіка (Польща, 2013).

Завершилася церемонія показом фільму-переможця відділення DOCU/Життя «Останній лімузин».

Довідка: Фестиваль Docudays UA проходить у Києві протягом останнього тижня березня з 2003 року. Фестиваль позиціонує себе як неполітичний та некомерційний, тож усі покази — безкоштовні. Зараз це — найбільший фестиваль документального кіно в Україні.




Примітки[ред.]


Авторський репортаж
Це власний репортаж нашого репортера. Дивіться сторінку обговорення для детальної інформації.

Посилання[ред.]