Перейти до вмісту

Міжнародна організація Access Info Europe виграла суд з Радою ЄС

Матеріал з Вікіновин — вільних новин.

18 жовтня 2013

Європейський Суд Справедливості (European Court of Justice) зобов'язав Раду Європейського Союзу відкрити документ, що містив пропозиції від окремих держав-членів про внесення змін або доповнень до нових правил щодо публічного доступу до документів Європейського Парламенту, Ради та Комісії. Цей документ був запитаний організацією «Доступ до інформації в Європі» (Access Info Europe). Рада ЄС відмовилася надавати документ повністю, але Рішенням від 17 жовтня Європейський Суд Справедливості захистив право Access Info Europe на інформацію.

Рада надала частковий доступ до запитуваного документу, але без інформації про те, які саме держави-члени висловили зазначені пропозиції. Вона посилалась на норми статті 4(3) Регламенту № 1049/2001, які передбачають, що установа може відмовити в наданні доступу до документу, якщо розкриття останнього може серйозно зашкодити процесу прийняття рішень установою, за винятком, коли таке розкриття становить суспільний інтерес. Окрім цього, Рада вважала, що враховуючи попередній характер тогочасних обговорень, розкриття інформації, яка б ідентифікувала вказаних держав-членів, зменшила б можливість для маневру в переговорах, які є частиною законодавчої процедури Ради і, відтак, послабила б їх можливість досягти згоди.

26 листопада 2008 року — в день прийняття Радою зазначеного документу, його неофіційна версія стала загальнодоступною, через анонімну публікацію на сайті організації Стейтвотч (Statewatch).

12 червня 2009 року організація «Доступ до інформації в Європі» подала позов про відміну спірного рішення. Європейський Суд загальної юрисдикції задовольнив цей позов, зробивши при цьому декілька важливих висновків.

Зокрема, він зазначив, що розкриття інформації, яка ідентифікує тих, хто подав пропозиції, не заважає делегаціям після цього від таких пропозицій відходити, оскільки останні створюються для обговорення, а не для того, щоб залишатися незмінними в процесі дискусії, якщо їх автор відомий.

Європейський Суд загальної юрисдикції встановив, що попередній характер дискусії, сам по собі, не підтверджує виняток, передбачений Регламентом № 1049/2001. Окрім цього, він відкинув аргумент Ради про те, що необхідно брати до уваги особливо вразливий характер пропозицій, внесених делегаціями держав-членів, оскільки, на думку суду, це є частиною нормального законодавчого процесу.

Рішення Європейського суду загальної юрисдикції було оскаржено Радою в апеляції. При цьому, її підтримали Чехія, Іспанія і Франція, в той час, як на стороні організації «Доступ до інформації в Європі» виступили Європейський парламент, Греція та Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії.

Європейський Суд Справедливості підтримав позицію Європейського суду загальної юрисдикції і визнав аргументи Ради неефективними.

Важливість цього рішення полягає в полегшенні отримання суспільством інформації щодо законодавчих ініціатив Європейського Союзу і їх суб'єктів, а також в підтримці більшої відкритості владних установ.


Джерела

[ред.]