Перейти до вмісту

Одеський осередок ХДМУ спустився з гір!

Матеріал з Вікіновин — вільних новин.

Повернулись всі живі, здорові та дуже задоволені. Ще б пак, адже нам напрочуд щастило з погодою – лише одного дня, замість яскравого сонечка, над нами бундючились дощові хмари. Та рясний дощ не зумів затьмарити наших вражень!

Ми мали змогу любуватися красотами печерних міст й храмів, Великим каньйоном, Ай-Петрі, Учан-су, Балаклавою та багатьма іншими принадами кримських гір. Всім запали в душу наші ігри в сніжки й катання з гір по снігу в травні місяці, фантастично красиві квіти, що з'являлися всюди, як тільки ми спускалися нижче снігової шапки гір, колючі зірки, що були так близько, не забудуть туристи й холоду, який щовечора збирав всіх біля вогнища, а вночі змушував усіх набиватися в палатки по чотири людини, замість двох, щоб зігрітися, завдяки йому ми стали ще ближчими одне одному, ще дружнішими й ріднішими.

Також нам вдалось перетнутися з групою наших знайомих з Києва та Херсону, разом ми гучно співали українських пісень, грали в цікаві ігри, обмінювались досвідом й просто насолоджувались спілкуванням з такими ж веселими й активними молодими людьми, як і ми.

Були в поході і певні казуси. Хлопці пожартували над дівчатами - заховали тент від їх палатки, начебто здзвонилися з місцевими мешканцями, які його, начебто, знайшли, і послали трьох тендітних дівчат (Фатихову Наталю, Узун Юлію та Бондаренко Оленку) за декілька кілометрів, гірськими стежками, вимінювати його на плитку шоколаду. Після того, як вкрай здивовані місцеві мешканці відмовилися віддавати тент, дівчата не втратили бойовий запал, проявили ініціативу і загальну ерудицію і самостійно зв'язалися по мобільному з водієм - татарином і почали вимагати від нього повернути майно. Лише після того як він сказав, що і слухом нічого не знає ні про який тент, дівчата зрозуміли, що хлопці над ними пожартували, з'їли з горя шоколад, склали пісню, в якій назвали ініціаторів жарту "уродами", всіх, хто їм потакав - "бездушними потворами" і лягли спати, пообіцявши помститися :).

Та вже наступного ранку вони співали зовсім іншої пісеньки на честь дня народження все того ж нашого голови – цього дня Олексій Чорний святкував свою 23 весну. Після чергового шлягеру всі насолоджувались пивом з копченою рибою (подарунок дівчат), що був таким доречним для голодних туристів!

Ввечері того ж дня всі смакували шашлик з кримським вином – смакували, незважаючи на те, що в першому сала було вдвічі більше, ніж м’яса, а про технологію походження другого нам розповів наш провідник та хороший друг, представник кримців – Еміль. (Виявилось, що все „домашнє вино” – є продуктом змішування води та порошку, виробленого в Дніпропетровську, і який коштує аж 52 гривні за 2 кілограми, з якого можна зробити мінімум літрів 20 „вина”).

Наша група складалась з 15 чоловік – дев'яти представників нашого осередку, а саме: Бондаренко Оленка, Узун Юлія, Фатихова Наталя, Саламаха Євген, Трістан Тетянка, Морару Раду, Морару Діана, Коваль Галина та Чорний Олексій, чотирьох киян – сестра Олексія – Ксюша та її чоловік – Олег, сестра члена Правління ВМГО ХДМУ (після 03.06.2007 року ВМГО Демократичний Альянс) Романюк Лілі – Ружена, та її подруга – Ліля. Та двоє кримців (самоназва кримських татар) – Саньє та Еміль.

Важко переоцінити чи недооцінити участь кожного туриста – ці дні всі провели, як єдина команда, одне ціле. Саме завдяки цьому ми так добре пройшли весь маршрут, побачили усе, що хотіли та отримали масу позитивних емоцій. Повернулись усі сповнені сил та бажання діяти, чудових ідей та планів щодо їх реалізації!!!


Стаття на сайті ВМГО ХДМУ