Відбувся конкурс «Світова класика українською»

Матеріал з Вікіновин — вільних новин.
Перейти до: навігація, пошук
WCU logo.jpg

У Києві 10-12 листопада 2017 року відбувся Перший всеукраїнський конкурс "Світова класика українською".

Ініціатор проведення конкурсу - композитор і дописувач української Вікіпедії - Андрій Бондаренко. Співорганізатори - Товариство редакторів української Вікіпедії, Національна спілка композиторів України. Матеріальну підтримку надав Фонд "Вікімедіа", сприяння в організації - Міністерство культури України.

Метою конкурсу є відродження традиції виконання вокальної музики в українських перекладах. Завданням конкурсу є популяризація вокальної літератури в українських перекладах у сценічній та освітній практиці, отримання нових записів світової вокальної класики в українських перекладах та їх поширення шляхом публікації в мережі Інтернет та в інші прийнятні способи.

Члени журі[ред.]

  • Голова журі – Ганна Гаврилець, композитор, лауреат Шевченківської премії, Заслужена діячка мистецтв України.
  • Оксана Мирончук, сопрано Норвезької національної опери (м. Осло), лауреат міжнародних і всеукраїнських конкурсів.
  • Валентина Антонюк, заслужена артистка України, доктор культурології, завідувач кафедри камерного співу, професор НМАУ ім. П. Чайковського.
  • Наталія Свириденко, народна артистка України, кандидат мистецтвознавства, професор Київського університету ім. Бориса Грінченка
  • Оксана Петрикова, заслужений діяч мистецтв України, доцент Київського університету ім. Бориса Грінченка
  • Наталія Кречко, заслужена артистка України, завідувач кафедри академічного хорового мистецтва, професор КНУКіМ, художній керівник і головний диригент академічного хору «ANIMA» КНУКіМ.
  • Оксана Дондик, заслужена артистка України, старший викладач КНУКіМ, диригент-хормейстер та солістка - вокалістка Камерного муніципального хору «Хрещатик».
  • Галина Швидків, доцент Рівненського державного гуманітарного університету, заслужений працівник культури України.
  • Григорій Ганзбург, кандидат мистецтвознавства, президент Шубертівського товариства в Харкові.

Переможці[ред.]

Гран-прі та іменний приз Оксани Мирончук
  • Литовченко Дар’я
Старша категорія
  • 1 премія – Дунаєва Юлія і Царинюк Дар’я
  • 2 премія – Данканич Ганна
  • 3 премія – Остапенко Ганна і Євсюкова Оксана
  • Диплом з присвоєнням звання «дипломант конкурсу» – Павло Бєльський
  • Диплом учасника фінального туру – Кабачій Олег
Молодша категорія
  • 1 премія – Король Анастасія і Сабов Анастасія
  • 2 премія – Рибіна Аліна і Лагута Марія
  • 3 премія – Бабійчук Вікторія і Тимошенко Дар’я
  • Диплом з присвоєнням звання «дипломант конкурсу» – Надія Більдій і Юлія Іщук
  • Диплом учасника фінального туру – Бєлєвцова Анастасія, Білозор Серафима, Галайко Роксолана, Галицька Валерія, Романенко Таміла, Сердека Аліна, Тамазликар Владислава, Чулкова Ганна.
Відзначено власні переклади конкурсантів
  • Литовченко Дар’я і Данканич Ганна
Відзначено поетів-перекладачів
  • Олена О Лір та Валерій Яковчук
Спеціальний приз Шубертівського товариства –
  • Надія Більдій

Фотогалерея[ред.]

Члени журі

Майстер-клас для вокалістів[ред.]

12 листопада в приміщенні інформаційної агенції "Український інтерес" пройшов майстер-клас для учасників конкурсу на тему «Музика і Вікіпедія: як залишити слід у світовому літописі», проведений Євгеном Букетом і Андрієм Бондаренком.

З історії конкурсу[ред.]

Проект «Світова класика українською» заснований у 2011 році за ініціативою композитора і піаніста Андрія Бондаренка і покликаний популяризувати вокальну творчість композиторів XVII – XX століть в українських перекладах. На думку учасників проекту вокальна музика, як оперна, так і камерно-вокальна, має повне право звучати рідною мовою слухача, бо тільки в цьому разі слухач розумітиме й відчуватиме, про що співається. Протягом 2012-2017 років в рамках проекту було представлено 7 концертів, в тому числі перша в Україні постановка опери Г. Перселла «Дідона і Еней», український переклад якої підготувала спеціально для проекту Олена О’Лір. Більшість із цих проектів була підтримана фондом Wikimedia Foundation, а відеозаписи з цих концертів розміщені в проектах фонду Вікімедіа – Вікісховищі, Вікіджерелах і у самій Вікіпедії. Ідея проведення конкурсу виникла у 2016 році, коли нашу увагу привернула можливість подати заявку на конкурс мистецько-культурних програм, оголошений Міністерством культури. Заявку було подано від імені ВГО «Спілка музикантів України», і проект посів на цьому конкурсі перше місце , що передбачало підтримку Міністерства у розмірі 50 000 грн . За кілька тижнів до конкурсу «Спілка музикантів України» однак відмовилась від співпраці , що фактично означало неможливість матеріальної підтримки від міністерства.

Тим не менше оргкомітету все ж вдалося знайти надійних партнерів. Необхідну матеріальну допомогу надав фонд Wikimedia Foundation, а організаційну – Товариство редакторів української Вікіпедії та Національна спілка композиторів України.

Всеукраїнський конкурс «Світова класика українською» імовірно стане першим у світі вокальним конкурсом, де учасники співатимуть не мовою оригіналу, а мовою аудиторії. Організатори конкурсу сподіваються, що конкурс дозволить залучити до проекту ще більше коло виконавців, активізувати пошуки українських вокальних перекладів авторів минулого та надихнути сучасних українських поетів на нові переклади.

Ще однією родзинкою проекту «Світова класика українською» є те, що більшість відеозаписів виконань отримують «вільну ліцензію» і публікуються у проектах Вікімедіа. Зокрема, учасникам проекту вже вдалося дістати дозвіл на публікації у нащадків відомих перекладачів минулого – Євгена Дроб'язка, Микола Лукаша, Юрія Отрошенка, обговорюється можливість оформлення такого дозволу і від нащадків Максима Рильського. На умовах вільних ліцензій здійснюються і новітні переклади вокальної класики, деякі з них було здійснено спеціально для конкурсу. Серед їх авторів – Максим Стріха, Олена О'Лір, Валерій Яковчук, Тетяна Череп-Пероганич, Анна Багряна та інші. Однією з умов конкурсу є право Оргкомітету публікувати відеозаписи конкурсних виступів у Вікісховищі на умовах вільної ліцензії.

Джерела[ред.]